Нашому блогу 6 місяців!

 Нашому блогу у лютому виповнюється півроку. Ніби небагато, але для нас це маленьке свято, адже ми змогли швидко і якісно налагодити роботу усіх підрозділів, створити окрему сторінку із Вашими роботами і успіхами, тепер кожен може побачити те, чим Ви живете, про що пишете… Ці півроку для життя усієї команди Юн-пресу стали важливими і дуже плодовитими.

Вітаємо усіх!

Наступна станція – Життя

Ще більше я люблю нічне метро. Десь о дев’ятій чи о десятій годині. У ньому є якась особлива, неповторна романтика. Пустота гігантських станцій, ледь чутне ехо, поодинокі пасажири  у вагонах.  Народу мало. Може п’ятеро чи семеро людей на платформі. Кожному із них я вигадую власну історію ось як сьогодні.

Четвер, 16 грудня, на вулиці довгоочікуваний сніг, до п’ятниці чекати вже не довго, скоро відпочину. У руках Ipod, звучить 30 Seconds to Mars – Closer To The Edge.

 На платформі лише я та старенька бабуся із величезною торбою.  Ось і потяг, вітер в обличчя. Повз пролітають напів-пусті вагони, я заходжу в останній і стаю біля самих дверей, обпершись па поручні. Я так завжди роблю, це моя власна традиція. Ну, як перегляд старих фільмів по неділям, чи читання Оскара Уайльда на підвіконні самотніми вечорами. Оглядаю вагон і помічаю, що ми с тобою вдвох. Ти стоїш біля дверей напроти і також спираєшся на поручні. У тебе у вухах музика. Я не чую її із-за шуму, але здається вже знаю трек, якому ти мовчки підспівуєш. Ти думаєш про щось своє і дивишся повз мене. У тебе дуже гарні очі. Такі зелені й мудрі, з особливим блиском смутку та надії одночасно. Я би намалювала твої очі, якби вміла. На тобі джинси – блакитні із легкими потертостями і  дірками на колінах. Я давно хотіла собі такі, але твої будуть мені завеликі, хоча… Ти помічаєш, я що нахабно розглядаю тебе вже півтори станції. Опускаю очі в Ipod і ось вже ти дивишся на мене. Цікаво, про що ти думаєш? Мабуть, про те, про що і я. Ми ж так з тобою схожі, але ти і не здогадуєшся.

Ми обоє любимо англійську літературу і каву з молоком. По вечорам нам важко заснути, у голові сотні думок, а що з ними роби – не знаємо. У нас безліч знайомих, проте жодного друга. Ти кожного дня обіцяєш кинути палити, а я сісти на дієту. Ти любиш стукіт дощу по підвіконню, а мене він заспокоює.

Ми народились в один день, проте у різні роки і у різни країнах. 15 березня. У мене 1994 рік. Цікаво, а який у тебе? П’ятнадцять взагалі моє улюблене число, воно приносить мені вдачу. Ось і зараз – 15 хвилин на десяту.

Ти й досі дивишся. Я відчуваю погляд твоїх зелених очей на своєму обличчі. Не можу стримати емоцій, червонію, як першокласниця.

Зараз я дізнаюсь твоє ім’я, ми познайомимося, будемо проводити вихідні разом, і Новий Рік відсвяткуємо із спільними друзями на дачі. Я подарую тобі кота. Знаю, тобі більше подобаються собаки, проте цього кота ти полюбиш. Він роздере тобі дивани, а потім пошкрябає шпалери.

Станція «Осокорки», ти робиш крок. Потім ще однин і ще….Ти зупинився біля мене на мить. Твої парфуми пахнуть сонцем і свободою. Ти глянув  на мене чарівним, промовляючи поглядом. Я розгубилась, знову очі в Ipod . Ну навіщо я це зробила? Все… Ще один крок. Ти вже не у вагоні. Двері зачинились, а разом із ними і моє щастя. Я так і не дізналась твого імені і не подарувала кота…  

Потяг рушив далі. Здається, всього 2 станції метро, якихось 10 хвилин, а як змінилося моє життя.

Я вже ніколи не забуду твої сяючі очі, легкий аромат парфумів, чорне пальто, у яке ти був вдягнений.

Наступного дня я куплю собі потерті джинси… Це буде ще одна наша спільна річ, про яку ти ніколи не дізнаєшся.

Анна Чістякова, 16 років, «Юн-прес»

ЗВИЧАЙНА РЕКЛАМА, АБО ЩОСЬ БІЛЬШЕ?

І ось, одного ранку (8 грудня 2010 року), під час ранкового візиту до «Колегіуму» (так зветься гімназія, в якій я навчаюся) із запотілого вікна 180-ї (жовта коробка на колесах, що возить мене в школу) я побачив дивний біг-борд, що пропонував святкувати Новий рік у «Калинка-Малинка» (а хто його знає, що воно таке). Але найхимернішим було те, що частина біг-борду була перевернутою. І саме це дивне явище підштовхнуло мій абітурієнтський розум до створення певних теорій та припущень з цього приводу.

Першим, що дуже мене здивувало – це була ялинка. Мені було не зрозуміло, чому вона зображена саме так. І тому звернувся до історичних спогадів минулого. Я відвідав бібліотеку, школу і навіть інтернет – але нічого не знайшов. Відчуття, що відчай літає навколо мене,було дуже виразним. Але! Надія з’явилася. В одному з томів, присвяченому древнім культурам я знайшов таку цитату: «треугольник также может рассматриваться в качестве символа солнца, так как солнце — это источник тепла и света». Це воно, адже ялинка схожа на трикутник, і малюється так само. А якщо трикутник перевернутий, то він звісно буде означати протилежне: холод і темряву, сутінки або ніч. І дивлячись на прогноз погоди на перше січня, я бачу, що температура буде мінусовою, і можливі снігопади. Все дуже класно сходиться, але чому в ялинковому символі не сказано про сніг? Шурхіт книжкових сторінок знов покотився відлунням по кімнаті. І ось потрібне: у алхіміків символ перевернутого трикутника означав стихію води. Тому все стає на свої місця, адже сніг – це замерзла вода. Тобто, поєднавши два трактування символу трикутника, автор показав нам, що новорічна ніч може бути прохолодною і сніжною. Але стоп, як це могло стосуватися нічного клубу, адже там постійна температура.

І знову в мою голову полізли цілими зграями найрізноманітніші здогадки. Пройшла година, дві, дві з половиною, чотири. Голова пуста як дзбан. Я все обдумав і вирішив, що без чашки кави в мене нічого не вийде. Дві хвилини по тому я вже сиджу із запашною кавою і гортаю файний настінний календар. Ось і 31-е грудня. Е-е-ех. Перше січня – вже скоро, а думок ніяких. Перегортаю сторінку ще раз. Може хоч тут знайду якусь зачіпку. Я починаю читати рядочки, написані дрібним шрифтом, ось мій погляд вловлює напис: «настання цілковитої темряви – 17:56». Ага, це воно! І тут в моїй свідомості випливає певна схема: ялинка = трикутник = три вершини = з 18-ої по 21-у = минає три години. Просто супер, бо свято починається рівно о 21:00. Наче я розгадав все з дивовижною точністю, але все ж мене дещо непокоїть. Однак, я не збираюсь зупинятися на досягнутому, треба йти далі, адже дивовижний біг-борд має ще купу нерозшифрованих символів.

Треба було знайти ще якусь зачіпку. І саме тому розпочався ретельний аналіз й огляд фотографії з біг-бордом. І раптом я побачив кулю, в яку всунули виделку. На перший погляд, нічого особливого. Але якщо гарно придивитись, то можна побачити, що виделка має не три, а чотири  зубці. Та як це все взаємозв’язане? Треба шукати, якісь асоціації з числом чотири. Знову пальці несамовито б’ють по клавіатурі і незабаром відповідь випливає сама собою: за порядком кролик є четвертою тваринкою в китайському гороскопі. Ага. А якщо представити виделку у вигляді стрілки, то вона вказує на срібну кулю. А так як в нашому побутовому фольклорі падаюча виделка є символом гостинності, та ознакою того, що до вас хтось завітає. Хм-м-м. А чому ж тоді виделка вказує на срібну півкулю? Цього разу я вирішив шукати розгадку не в додатковій літературі, а в самому біг-борді. Хоч фотографія розглядалася із зумом, і без зуму, проте нічого потрібного не було знайдено. В цей час на екрані мого ноутбука стрибали новорічна реклама із зайчиками… Йомайо, та ця півкуля виглядає точнісінько як кролячий хвостик (вигляд ззаду), а так як кулька срібна, а 2011-у року притаманний символ металу та заліза, то все стає на свої місця: нас запрошують в гості, до закладу на зустріч року білого(срібного) кролика, і вказують на те, що можливим дрес-кодом повинно бути світлий одяг з елементами хутра. Але, незважаючи на все вище припущене, залишився найголовніший етап мого розслідування – пояснення химерно перевернутого напису: «Новий рік 2011».

Я дуже гарно розумів, що для розгадки останньої головоломки  мені потрібне дещо більше ніж просто книги та Інтернет. Тому рішення було однозначним – застосувати літературний прийом двадцятого сторіччя, що має назву «потік свідомості».

Бац! Пішла думка! А що, як перевернута двійка нагадує п’ятірку, тоді  разом з нулем, що стоїть поряд вони утворюють число п’ятдесят. Але що це може означати? Кілька натисків телефонних клавіш — і я вже на прямій лінії дивного закладу. Мені відповідає Інтерком, завдяки якому я знаходжу таке: вхід для чоловіків та жінок в середу коштує п’ятдесят гривень. Ага-а-а. Я вже близько. Проте, що тоді означають  перевернуті одиниці  й перевернуте «йивоН   кіР»? Треба знайти інший спосіб підходу до даної ситуації.

В голову не приходить нічого. Творча криза. Буває. Дописати потрібно. Набираю щось у віконці, прогуглюю – географія, широти, пояси, древні культури. Точняк! Ось де я ще не шукав. Новий поштовх. Перевернуте число(на малюнку виходить 5011), ввожу 50 градусів 11 мінут… І раптом з’ясвується, що на цьому місці в другому тисячолітті до нашої ери існувала древня цивілізація, яка називала себе «Курц-Ойтро», вони на той час були язичниками,  необмежена влада належала правителю «Оцруо», а столицею було місто «Йовон Цкор» (нічого собі звучить майже як «йивон кір»). А ще у 1856 році туди була направлена група вчених з Російської імперії, відправлена самим імператором Олександром ІІ, на чолі якої стояв відомий тогочасний історик та археолог Петро Романович Маяков. На той час керівнику походу в древність було 47 років. Експедиція тривала з грудня по червень і зробила значний внесок у розвиток тогочасної історії та культури(о Боже, то це ж те саме, що й в останніх рядках біг-борду, де зазначена адреса). Також вчені зясували, що найвищого розквіту та величі стародавня держава набула за правління Оцроу на ім’я Кал-Мал та його брата Інка-Інка! Так ось звідки походить назва! Це просто неймовірно!

  Ось тепер ми знаємо справжнє значення даного нам послання. А може автор біг-борду хотів трактувати її по-іншому? На мою думку, стовідсотково сказати навряд чи хтось може. Але можу сказати точно, що багатьох цей «витвір» рекламного мистецтва точно зацікавив. Але як на мене, не так важливо, де ми будемо святкувати Новий рік, а важливо з ким. Тому я хочу вам побажати, щоб ви відсвяткували так, щоб навіть  срібному тигру та кролику було дивно бачити вас настільки щасливими. Я щиро сподіваюсь на те, що прийдешній рік буде гарним і сприятливим для нас усіх, і що мої рядки хоч комусь змогли підняти передноворічний настрійJ

Автор: Гаврилюк Роман, Група: Абітурієнт

Історія для інших

Ця історія про дерево що є прикладом справжньої людини. Це проста твереза береза під якою завжди збирались добрі люди. Їх було п’ятеро, п’ятеро хіпі… Кожен день вони плели фенічки… А дерево далі собі існувало, увінчане фенічками… Вони збирались, співали пісні про волю та кохання, про теплий вітер світанку що посміхається… Ці діти кохання були далеко від соціуму, вони навчили березу кохати і доли їй ім’я Ліліт. Ліліт співала разом із іншими. Кожної весни замість бруньок, які мали розпуститись, фенічки яскраво палали. Ліліт мала характер русявої дівчини з блакитними очима, що світилися, переповнюючи все терпким відчуттям чебрецю та мате…З нею було весело, тепло і тихо… Така не примхлива, така тепла, тиха, весела… Але була… Була як і усе інше, все хороше та погоже… Спитаєте чому? Та тому що існують „люди”. І я не вважаю, що треба продовжувати цю історію. Бо вона для інших….

Агата Линець, 15 р., Літературна вітальня” ЦДЮТ, Київ

Прес-бій. Фотохроніка 2011

Початок) Райони представляються

спеціальна база для змагань)

оце завдання)))

Юлія Михайлівна Скоробогач — куратор прес-бою

Команди розбились на групи і створювали газети. Кожній команді допомагав професіонал. На фото координатор проекту Молодіжного журналу «Стіна», журналіст Костилєва Наталія Валеріївна

Ще одна команда під керівництвом директора «Юн-прес» Надії Олексіївни Іллюк

Інтернет-залежність в Україні.

7 лютого 2011 року. Канал КДР ТРК, програма доктора філософських наук, письменника, психоаналітика Назіпа Хамітова «Свобода думки» Гість програми Координатор Молодіжного журналу «Стіна», журналіст, викладач інтернет-журналістики Юн-пресу Костилєва Наталія

Про Інтернет і єдність поколінь в програмі Назіпа Хамітова

10 січня 2011 року канал КДР ТРК, програма доктора філософських наук, письменника Назіпа Хамітова «Свобода думки» Гість програми Координатор Молодіжного журналу «Стіна», журналіст, викладач інтернет-журналістики Юн-пресу Костилєва Наталія

Что такое интернет-зависимость в программе Назипа Хамитова

7 февраля 2011 года (понедельник), в 18.00 в прямом эфире телеканала КГР ТРК в программе «Свобода мысли с Назипом Хамитовым» будет обсуждаться тема: «Что такое Интернет-зависимость и как от нее избавиться?»

Гость программы – координатор Всеукраинского молодежного журнала «Стена», лауреат международной премми «YUSMI» в области интернет-журналистики Наталья Костылева

Профільний клас журналістики технічного ліцею (Київ)

Привіт! Давайте знайомитися! Ми — дійсно молода і дійсно активна команда юних журналістів. Ми ще зовсім юні, а сказати відверто — зовсім малесенькі, бо «народилися» лише у 2010-му… Саме тоді у Технічному Ліцеї Шевченківського району було створено профільний клас журналістики, а ми стали його першими учнями. 
Знайомтесь, це — наші дорослі наставники:

Ілюшина Олена Олександрівна, директор Технічного Ліцею

  Журова Ольга Миколаївна, викладач спецкурсу «Основи журналістики», завідувач сектором журналістських проектів інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС»
Ірина Юліївна  Мосякова, директор центру творчості дітей та юнацтва «Шевченківець» м. Києва
 
А ось власне і ми)))))

 Кучер Крістіна (Chris): Свою діяльність оцінює так:  «Краще бути центром уваги, маючи скандальну репутацію, ніж знаходитися в примітивному стаді оточуючих»

 Коваль Микола: Per aspera ad astra! Так і в професії журналіста: щоб отримати бодай одну зірку, тобто бути почутим, треба пройти не одну милю тернистої дороги…

 Діана Гаврилюк: Граю навіть тоді, коли боюся програти… Не відмовляюя від гри боючисьзробити помилку…

 Ірка Романеша (Iren_Mileeva): Чуток смешная..И немого наивная.
Нежная..И иногда грубая.По жизни простая и общительная.Обыкновенная ученица 10-ого класса.хд
Много рядом людей, но все далеки от её души. Но одновременно…все так близки.
Немного спортсменка…Немного танцовщица..Чуток англичанка…И совсем чуточку повар.

 Лебеда Катя

 Єгор Єфремов (Єгор Мєшалкін): Желаю стать настоящим журналистом — человеком, обладающим даром ежедневно заполнять пустоту и объяснять другим то, чего сам не понимаешь.

 Линник Анастасія: «Якщо люди чогось не можуть, вони скажуть, що це неможливо! Доведи зворотнє»

Коваленко Тетяна: У багатьох людей є велика проблема — лінощі! А журналіст це найпрацелюбніший ледар на світі… Мабуть саме тому я в журналістиці

 Борозенець Ілля: Я поринув у світ журналістики, бо вважаю, що краще робити новини, ніж пасивно слухати про них…

Самойленко Валерія: Як я ставлюся до своєї майбутньої професії?! Палко і жагуче: руки будуть мерзнути, а я буду писати…

 Аліна Высоцька (Бобир Аліна): …і нехай весь світ зачекає, поки я творю…

 Аріна КУЦ: Сьогодні ми, юні журналісти, творимо історію,  а не тільки слухаємо розповіді про неї. Коли я починаю усвідомлювати, скільки всього у наших руках, подумки цитую слова Великої Коко Шанель: «Все в наших руках! Тому їх не можна опускати». 

 Євгеній Ковальчук: Я хочу бути танцюючим журналістом!!! І якщо навіть такої професії не існує, це не зупинить мене на шляху до мрії! )))

 Роговська Анна: Я мрію стати фотожурналістом. Кожна світлина — це ніби зупинка того часу, який більше не повториться… Не дивлячись на те, що фотографія не більше ніж клаптик паперу, або набір пікселів, вона, як правило, — це просто неймовірний вибух емоцій та почуттів! 

 Також у наші дружній команді: Галкін Валерій, Нехороших Влад, Нарижна Тамара, Хадзінський Нікіта

Положення «Легенда про кохання»

  1. Загальні положення
    1.1. Міський літературно-мистецький фестиваль-конкурс «Легенда про кохання» на краще виконання творів на тему кохання, любові, дружби проводиться з метою:
  • розвитку  й популяризації дитячо-юнацької творчості  ;
  • національно-патріотичного і гендерного виховання молоді засобами українського поетичного слова і музики;
  • виявлення та підтримки кращих учнівських і молодіжних художніх колективів та окремих виконавців;
    1.2 Загальне керівництво з підготовки та проведення фестивалю-конкурсу здійснює «Інформаційно-творче агентство «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва;

1.3 Переможці Конкурсу будуть нагороджені дипломами та сувенірами

 Умови участі та порядок проведення конкурсу

2.1. У конкурсі беруть участь автори (від 12 до 18 років) літературних (поезія, проза) і музичних творів на тему кохання;

2.2. Хронометраж виступу – до 5 хв;

2.3. Програма оглядово-конкурсних виступів формується на основі попереднього відбору її учасників за заявками, що подаються в Оргкомітет Конкурсу у визначений Оргкомітетом термін.

 3.  Термін  і місце проведення фестивалю-конкурсу

Конкурс відбудеться 13 ЛЮТОГО 2011 року  о 12.00 на малій арені Київського Палацу дітей та юнацтва.

Попередній відбір – 10-11.02.2011 в ауд. № 244 КПДЮ. Роботи приймаються до 10.02.2011 р.

 Критерії оцінки: Авторські поетичні та музичні роботи  оцінюються за 10-бальною системою:

  • Відповідність правилам віршування та композиції;
  • Змістове наповнення тексту;
  • Самобутність автора;
  • Оригінальність подачі матеріалу;
  • Майстерність виконавця;
  • Сценічність.
  1. Нагородження:

Переможці в номінаціях «Авторська проза», «Авторська поезія», «Авторська пісня» та лауреати конкурсу нагороджуються дипломами.

  1. Журі конкурсу:

головні редактори ЗМІ: газета «Демократична Україна», журнали «Стєна», «Однокласник», поети, музиканти.

  1. Вимоги до оформлення авторських робіт:

Усі авторські роботи мають бути надруковані й подані в електронному та роздрукованому вигляді, музичні фонограми записані на дисках CDR у форматі AUDIOCD.      

 За довідками звертатися: (044)280-92-91, +38(093)-672-78-73, «Інформаційно-творче агентство «Юн-прес», Плохотнюк Наталія Іванівна