Гала-концерт IV Благодійного міжнародного Фестивалю дитячої творчості «Назустріч мрії»

 Прес-конференція відбудеться 5 грудня о 14:00 в конгрес-холі «Президент Готелю», за адресою: вул.Госпітальна, 12.

 Одразу по закінченню конференції, о 15:00 в конгрес-холі «Президент Готелю» відбудеться святковий гала-концерт, в якому маленькі переможці конкурсу виступатимуть разом із відомими зірками українського шоу-бізнесу. З музичними привітаннями на сцену вийдуть такі відомі артисти, як Ірина Білик, Аліна Гросу, Тетяна Піскарьова, GODO, Дмитро Дикусар та Олена Шоптенко, Євгенія Власова, Наталія Валевська, дует «Время и Стекло», київська студія балету «Тодес» та ін.

Відкриття виставки соціальної фотографії та відео «НАМ НЕБАЙДУЖЕ!». Журнал Стіна рекомендує

На конкурс було подано 154 фото та 27 відео робіт. До проекту долучились 118 молодих людей, які підготували самостійні та колективні роботи. Загалом конкурсі охопив 30 молодіжних та громадських організацій та служб молоді з великих та маленьких міст та сел (з них 7 інтернатних закладів) 11 областей України.

 Прийом робіт в рамках Всеукраїнського молодіжного медіа конкурсу соціальної фотографії та відео «Нам небайдуже!» відбувався з початку 01 жовтня по 20 листопада 2010 року за чотирма напрямками:

— люди з фізичними обмеженнями та наше суспільство,

— життя людей з ВІЛ, СНІД в нашому суспільстві,

— актуальні проблеми української молоді,

— екологічні проблеми сучасного українського мегаполісу.

 Конкурс став місцем, де молоді люди можуть підняти ті соціальні питання, які не залишають їх байдужими, показати, що вони хочуть змінити і як.  

 Конкурс підтримали: “Кока-Кола Україна», «Крафт Фудз Україна», Проект ПРООН/ГЕФ. Партнер виставки — Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»

Що сховав – то все пропало, що віддав – то все твоє

—         Аню, чи брали Ви участь до проекту «Я — Берегиня» ще в якихось подібних заходах?

—         -Так. Ми завжди стараємось брати участь у благодійних проектах (звісно, коли є час і змога). Тому що «Що сховав – то все пропало, що віддав – то все твоє.»

—         Про які саме проекти іде мова?

—         Нещодавно ми підтримали людей, які збирали кошти для обладнання лікарні для онкохворих. Останній з наших благодійних проектів був спрямований на збір коштів для будинку людей похилого віку, а саме, акторів, які в ньому мешкають. Існують речі, які торкаються самої глибини душі, і їх не можна обминути. Це те, що ми можемо дати людям на сьогоднішній день, ми це вміємо, і тому – віддаємо.

—         Як давно Ви підтримуєте проект «Я – Берегиня» і в чому конкретно полягає Ваша підтримка?

—         Приєдналися ми до участі у проекті нещодавно. Спонукала нас до цього молодь, яка, на мій погляд, не завжди є такою, якою б хотілося її бачити. Проте, вони діють так тому, що не мають перед собою позитивного прикладу. Дівчата не осмислюють того, що в майбутньому покликані бути жінками, а жінки – носії духовного майбутнього нації. Саме через це хочеться допомогти їм змінитися на краще, і ми обов»язково знайдемо час, щоб провести майстер-клас, під час якого спробуємо навчити дівчат правильно ставитися до себе.

—         Як Вам вдається поєднувати напружений графік роботи з особистим життям?

—         Часу, звісно, мало (гастролі, концерти…) Але важливо, щоб поряд з тобою були люди, які тебе розуміють і підтримують, адекватно реагують на фанатів і на напружений графік роботи. Мені дуже пощастило, тому що я маю таких людей і вдячна їм за це.

—         Чи реалізували Ви мрію свого дитинства?

—         Реалізувала! Детектором реалізації моєї мрії є мама. Коли вона мною пишається, я розумію, що все, про що я мріяла в дитинстві, здійснилося.

—         І наостанок, дозвольте поцікавитися Вашими планами на майбутнє у творчій діяльності?

—         Ми плануємо розпочати грандіозний тур по Україні, далі – Вільнюс, Рига, Алмаати, Владивосток… Ну скажіть, коли б я ще мала змогу відвідати ці міста? А на гурт «Пара Нормальних» там чекають. І це мене радує.

—         Дякую за щирі і відверті відповіді. Зичу втілення Ваших планів у життя. І до наступних зустрічей під час нових цікавих проектів.

 Спілкувалася Бачинська Катерина.

Альтернатива або чому завжди “чому».

Тим, хто це читає, пощастило – вони народилися. І прийняли таки одну з альтернатив – сидять тут, читають. А чи правильна вона, та горезвісна альтернатива? Чи це той, єдино правильний, твій варіант серед мільйонів запропонованих нам життям, власними силами, долею, якщо хочете, або ще казна-чим. Ні, мені звичайно приємно, але оте отруйне, таке хиленьке і , здавалося б хворобливе, непомітне питаннячко, яке має неабияку силу і деколи (а, може, і завжди) ламає своїми тоненькими ручками наше життя. І вилазить же зі своєї м’якенької, укріпленої нашими страхами та встеленої, так для затишку, нашими надіями нірки десьу теплій, мов Кариби або Сейшели, нашій підсвідомості (клімат свідомості ж для нього холоднуватий…ну, ви ж знаєте) саме у найгірші моменти. Тоді, коли щось не так, коли великий палець нашого імператора-плану опущенний вниз, а побите, напівживе рішення виносять з арени такі ж гладіатори.І настільки це підступне питаннячко вправно, мов ображений кіт у капці, шкодить, що вся вина, а, отже й покарання, лягають на нашу великомученицю альтернативу. А так стається, бо ми боїмося її, мов монстра під ліжком або у шафі, кому як (от вам і альтернатива!) у дитинстві. Вона приходить до нас уві сні, проступаючи крижаним потом у нас на лобі та в думках, вона б’ється у нас в скронях шаленим пульсом, ніби перед стрибком з парашутом або відповіддю „згоден” на дурному вишитому рушнику, по якому пройшлися більше людей, ніж за день Крещатиком або усім метрополітеном. Це наш вигаданий ворог, якого не вб’єш, мов комара, що випив твоєї крові,хоч би і знаєш,що забрудниш шпалери.Від якого не сховаєшся,мов від шкільного завуча,гуляючи коридорами під час надцікавої лекції з розмноження бактерій. Від нього не відмовишся, як від ще одного еклерчику перед сном, бо ти, бач, на дієті страху та безвідповідальності. Його можна лише обрати,як маленьке життя з довірливими очима і наївно-іронічною посмішкою у дитбудинку, виплекати і створити з нього новий світ.

 Ольга Ковальчук, 16 років, «Юн-прес»

Київ крізь призму журналістики

Жив колись у Києві один князь, який із честю правив своїм народом. Але на місто постійно нападали численні вороги, а жителі міста й княжа дружина героїчно захищали своє рідне місто. Коли  969 року князь Святослав,  за підмовою візантійського  імператора воював у Болгарії, кочовики-печеніги несподівано оточили Київ. Становище міста було трагічним. Княгиня Ольга лишилася в ньому без війська. Воєвода Претич з невеликою дружиною стояв на протилежному березі Дніпра і не знав про напад. Вийти з міста та подати йому звістку було неможливо. Кияни знемагали від спраги та голоду.

За легендою, пробратися через печенізьке військо і повідомити воєводу взявся один юнак, який розумів ворожу мову. Він вийшов з Києва з вуздечкою в руках і пройшов крізь табір кочовиків, запитуючи: «Чи не бачив хто мого коня?». Його визнали за свого. І лише, коли хлопець кинувся в Дніпро, печеніги почали стріляти навздогін.

Військо Претича, сівши у лодії, гучно засурмило в сурми й рушило до Києва. Печеніги подумали, що це повертається сам князь Святослав, і, перелякавшись, зняли облогу та втекли у степ. А скарби свої лишили. Знайшли їх кияни й заховали на високій горі, де згодом постала Лаврська фортеця. Знайти ці скарби — наше завдання. Сьогодні це – неоціненні знання, історичні загадки, архітектурні перлини стародавньої столиці.

Усі кияни люблять рідне місто й пишаються ним, однак сприймають його по-своєму. На Київській землі народилося багато витворів людської думки, що увійшли до скарбниці вітчизняної й світової науки, літератури та мистецтва. Київ — одне з найбільших міст світу – залишається вічно молодим. Він завжди в русі й розвитку, завжди дивиться в майбутнє! А допомагаємо йому в цьому ми — юні кияни,  юні журналісти!

Ви вже досвідчені журналісти чи тільки-но вирішили ступити на цю стежку? А, може, ви просто творча та кмітлива людина? Тоді наше журналістське розслідування «Київ крізь призму журналістики» саме для вас!  кожна група агентства «Юн-прес», інформаційні комітети учнівського самоврядування, студентські групи профільних вузів-партнерів отримали завдання провести дос­лідження столиці нашої держави за темами: «Київ містичний»; «Київ і метрополітен»; «Київ історичний»; «Київ героїчний»; «Молодіжні культури Києва»; «Київ модний»; «Київ — місто парків»; «Київ кавовий»; «Київ читаючий»; «Київ студентський», «Київ молодіжний», «Київ невизнаних талантів», «Київ закинутих об’єктів»,  «Київ нічний», «Київ, який ми втрачаємо»,  «Київ підземний»,  «Київ сучасний», «Київ спортивний», «Київ та іноземний шоу-бізнес», «Київ мистецький»,  «Пам’ятники Києва, які сміються над туристами»..…..

І ось у День Святого Михайла Архистратига, покровителя Києва, юні журналісти поринули в знайомий незнайомий Київ. Ми мали нагоду проявити почуття гумору, патріотизм, творчість. І перевірити свою ерудованість, кмітливість та спритність.

Скільки нового ми змогли дізнатися! Одні журналісти досліджували К;київський укріпрайон, подорожуючи ДОТами 1-ї лінії оборони Києва  часів Великої Вітчизняної війни, інші  досліджували таємницю забутої Пінсько-Дніпровської флотилії, ще інші показували шоу-програму  про столичне метро, ще інші – презентували танці, якими захоплюється столична молодь…. А перемога дісталася членам гуртка «Редакція газети «Шкільна столиця», які презентували журналістське розслідування на тему  «Київ містичний». Не відстали від них і юні журналісти, які проводили розслідування на теми: «Київ, якого скоро може не бути», «Київ спортивний», «Київ нічний» та «Київ героїчний». Це було вражаюче!

 Музиканти й художники зі столичної підземки, з київських вулиць і переходів розкрили свої таланти, секрети творчості й пориви душі перед юними журналістами. Мало хто знає, що симпатичний, завжди усміхнений баяніст, який грає на переході між ескалаторами станції «Арсенальна» — випускник столичної консерваторії, лауреат міжнародних  конкурсів; а його  колеги-скрипалі – студенти й викладачі тієї ж консерваторії, які тренуються перед відповідальними концертами (спеціалісти стверджують, що тут, на станції метро «Арсенальна» — найкраща акустика). Хтось працює в переході (а то й на вулиці) заради грошей, хтось – заради визнання, а дехто – й для власного задоволення. І собі приємно, і людям радість, і в кишені вітер не гуляє.

Перед захистом журналістських проектів пройшов квест «Києвознавець». У гості до юних журналістів прийшли люди, для яких історія нашого міста – не порожні звуки, а сенс усього життя: керівник Товариства ветеранів розвідки флоту контр-адмірал Олександр Мормишов з бойовими побратимами, головний редактор газети “Демократична Україна» Віталій Адаменко, керівник військово-патріотичного клубу «Прикордонник» Станіслав Малець, представник археологічно-патріотичного пошукового загону «Дніпро-Україна» Олександр Велінський, керівник Інтернет-сайту «Цікавий Київ» Арсен Фінберг, керівник радіостанції Палацу Юрій Маліневський, директор молодіжного журналу «Стіна» Наталія Костилєва, керівник проекту «Наш Київ» Наталія Князева, представники DJ-клубу «А-студіо». Саме вони й оцінювали роботи юних журналістів. І, треба сказати, дуже суворо.  А перед цим кожен із них показував, розповідав, презентував цікаві й маловідомі сторінки історії нашого міста. Виставка солдатського спорядження, знайденого на місцях кровопролитних боїв за Київ, документальні фільми, робота на радіостанції, оволодіння навичками роботи за ді-джейським пультом, знайомство з фотографіями старого Києва…

 А результати розслідувань юних журналістів ми розкриємо в наступних публікаціях.

 Ольга Плохотнюк

Підростеш-зрозумієш

Організатори виставки  «Світ дитячої мрії»  — Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Європейський Союз, Державний Центр соціальних служб для дітей сім’ї та молоді та Всеукраїнський благодійний фонд «Благополуччя дітей» – надали можливість киянам і гостям столиці познайомитися з сотнею робіт молодих фотографів з усіх  областей України.

Головною метою фотоконкурсу «Світ дитячої мрії»   було підкреслити важливість відповідального батьківства та сімейних цінностей.

Відповідальне батьківство достатньо нове словосполучення в нашому побуті. Але наявні в українському суспільстві гендерні стереотипи часто стають на заваді чоловікам і жінкам під час розподілу сімейних обов’язків і вибору зручних гнучких моделей поєднання роботи з сімейними зобов’язаннями. В Україні, Росії, Білорусії  (та й, напевне, в усіх слов’янських країнах) існує стереотип, що лише жінка має зобов’язання з виховання дітей, а чоловік повинен забезпечувати рожину матеріально. То ж його роль як вихователя дітей не просто применшується, а й, зачасти, зводиться нанівець. А жінка мусить робити постійний вибір між кар’єрою й сім’єю.

 Тим часом, за даними міжнародних досліджень, від обсягу уваги, що її обоє батьків приділяють дитині, залежить розвиток дитини, її психологічний та емоційний стан, а також майбутня успішність.

Розуміння відповідального батьківства складається з: поваги – вміння слухати дитину й цінувати її як повносправну особистість; турботи – бажання й спроможність давати необхідні дитині тепло, ласку й безпеку;  керування – визначення рамок поведінки дитини, допомога в освоєнні правил, що існують у суспільстві; розвитку здібностей дитини й виховання без насильства – виключення всіх тілесних і психологічних форм покарання, що принижують гідність дитини.

За даними Державного комітету статистики України кожна третя дитина  в нашій країні виховується  неповній сім’ї,  при цьому  89%  таких сімей – це родини,  де дітей виховує тільки мати. Середньостатистичний український батько вихованню дитини приділяє всього 4 хвилини на день; 32% татусів допомагають дітям робити уроки (у більшості їхня допомога  обмежується фразою: «Ти уроки зробив? А ну показуй! А то  зараз заробиш!»). а 24 %  батьків супроводжують дітей до школи.  80% батьків (і, на жаль, матерів) вважають, що діти до одного року занадто малі для того, аби з ними гратися в розвивальні ігри.  На жаль, більше половини матерів мало обізнані з основними правилами догляду за новонародженими дітьми, з нормами їхнього годування (особливо щодо грудного вигодовування) та запобігання інфекційним хворобам. В Україні кожна дев’ята дитина, а загалом це понад мільйон дітей віком до 14 років перехворіла на інфекційні хвороби. Були зафіксовано смерті та важкі ускладнення. Але тільки 32 % батьків переконані в необхідності й безпечності щеплень. Через страх ускладнень від  профілактичних щеплень наші батьки відмовляються робити щеплення своїм дітям, наражаючи їх на небезпеку таких хвороб як дифтерія, кір, паротит, правець, гепатит тощо. Європейський Союз активно підтримує захист прав дітей та жінок, надаючи пакет технічної допомоги з бюджетом у 14 мільйонів Євро через свою програму «Права жінок та дітей в Україні».

«Сімейне виховання дитини є найвищою цінністю в суспільстві та пріоритетом державної соціальної політики, — зазначила Наталія Лук’янова, директор Державного центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Саме задля того аби привернути увагу до цих проблем і сформувати громадську думку про необхідність відповідального  ставлення до батьківства, й було організовано наш фотоконкурс. До речі, цей конкурс проходить уже впяте, але вперше в ньому беруть участь діти».

— Фотовиставка саме в дитячому Палаці – це знаково, — зазначив на церемонії відкриття виставки директор Київського Палацу дітей та юнацтва Сергій Дахнов, — бо наш Палац – для дітей. А тут може бути все лише унікальне. Як от ця виставка. Хочеться відзначити, що всі роботи – дуже професійні Вони зроблені з душею, з серцем. Більшість робіт – це діти, які усміхаються. Щасливі діти. А там, де діти щасливі – щаслива й самодостатня країна.

Серед підлітків 1 місце зайняв Григорій Поворознюк  з Луганщини за фотографію «Світ материнства». 2-е місце виборола фоторобота  Даниїла Козлова з Чернігівщини, а на третьому – Валерій Логінов з Сумської області за фото «Я з татом». У категорії «Професіонали»  перемога дісталася  Анатолію Кравченку з селища Покровка Дніпропетровської області, за фотографію  «По жіночій лінії». У категорії «Аматори» 1 місце посіла  тернопільчанка Лілія Берник зі своїм фото «Посмішка». Приз за підсумками голосування глядачів дістався фотографії Анни Пелех «Капелюшниця». Всі переможці отримали солідні призи: фотокамери, ноутбуки, принтери….

Водночас на виставці було представлено Кодекс відповідального батьківства – рекомендації як досягнути стабільності та взаємоповаги  в стосунках між батьками й дітьми, а також рівноваги між інтересами батьків і дітей. В основі Кодексу, розробленого відомим психологом Валерією Куксою лежить підтримка сімейних традицій.

Можна було б написати про виставку  в цілому, та хотілось закцентувати увагу на чомусь особливому. На тому, що зачепило найбільше. Я вибрала саме фотографію Єлизавети Левякової, бо дивлячись на неї, на обличчі сама по собі з`являється посмішка до самісіньких вух. Ти намагаєшся відчути щастя, яке так і струмує від дитинчати. Ця маленька дівчинка з такою довірою й  радістю дивиться у таткові очі, ніби відчуває, — та що там відчуває, — знає, що хто-хто, а ця людина ніколи її не скривдить, завжди буде поруч. Буде допомагати робити перші кроки,  розповідати чому сонечко світить і чому таке блакитне небо, буде вчити з нею уроки, проводжати й забирати зі школи, й просто щиро любити…Навіть не вміючи казати «тато», вона все це розуміє.  А він у свою чергу почуває себе найщасливішим. Це так зворушливо, коли саме батько тримає у руках своє дитинча. Боїться не втримати, не може підібрати слів…іноді навіть плаче, але, звичайно, з посмішкою, як же тут без неї? Коли твоя рідна кровиночка дивиться прямісінько тобі у вічі, І ти не можеш себе стримати. Вона дивиться на нього і не може зрозуміти: чому її тато, сильний, мужній, дорослий чоловік і плаче… А він просто скаже « Підростеш-зрозумієш». І поцілує.    Мабуть, у такі моменти дивлячись на них, розумієш, що  таке справжнє життя.

  Кожна фотографія 5-го Всеукраїнського фотоконкурсу « Світ дитячої мрії» налаштовує на якісь певні думки, надихає на творчість. Вони такі позитивні!  Хотілося б, щоб таких виставок було більше й заряджатися цим позитивом мають як дорослі, так і діти

Олена Ручкіна, «Юн-прес», Наталя Вишинська

Відкриття виставки мистецького гурту «СВІТОВИД».

На виставці представлено понад 100 творів 18 авторів.

Часи робити: з 10:00 до 17:00. Дні роботи: з 27 листопада до 31 грудня 2010 року.

Вихідний понеділок. 

Адреса: м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 12.

Довідки за тел.: 234-40-39, 234-25-56

on-line майстер-класи «Техніки анімаційного мистецтва»

26-27 листопада 2010 на сайті Французького культурного центру www.ifu.com.ua

 Запрошуємо всіх бажаючих завітати на інтернет-сторінку Французького культурного центру 26-то листопада від 13.00 до 15.00 (майстер клас для студентів-аніматорів) та 27-го листопада  від 13.00 до 16.00 (майстер клас для дітей та підлітків). Не виходячи з дому, Ви станете учасником справжньої анімаційної майстерні, матимете змогу зануритись у атмосферу творчого спілкування та дізнатися про нові техніки, що  використовуються майстрами французької анімації. Викладач майстер класів у рамках Тижня Анрі Хайдсік (нар. 8 грудня 1947 року в Реймсі) закінчив Національну  школу  образотворчих мистецтв. Є засновником Ательє анімації PHAR3 у Реймсі, на базі якої були створені шість короткометражних анімаційних фільмів у авторській мальованій техніці. З 1984 співпрацює з Жаном-Франсуа Леґюном та бере участь у багатьох проектах створення анімаційних серіалів. У 2009 року завершив роботу над повнометражним анімаційним фільмом «Дом Керіті». Метою майстер-класів є засвоєння основ анімаційної колористики та здобуття технічних навичок для створення власного фільму. 

Партнер трансляції 

 У 2010-2011 роках Французький культурний центр в Україні продовжує розвиток довгострокової програми проектів, що дозволять представити найкращі здобутки провідних французьких фахівців та створити міжнародну платформу для професійного розвою молодих українських сценаристів, режисерів та художників. Зокрема, регулярні майстер-класи для різних аудиторій, у тому числі для дітей та юнацтва, стануть інструментом обміну знанням, досвідом та творчими ідеями між Францією та Україною

Дегтяресвская, 23 станет очередным шедевром стрит-арта

Приглашаем Вас на встречу со стрит-артистами 28 ноября в 14.00 по адресу ул. Дегтяревская, 23 (Киевская городская детская клиническая инфекционная больница)

Interesni Kazki

Участники международных фестивалей «Arte Para Todos», 2010 (Севилья, Испания), «Poliniza», 2009 (Валенсия, Испания) и выставок «Paranoya & Shtrihi«, 2010 (Лион, Франция), проект Адама Нанкервиса «Should The World Break In», 2009 (Киев, Украина), «Fases&Laces», 2008 (Москва, Россия).

ZonenKinder

Участники выставок «Komm ins Museum», 2010 (Гамбург, Германия), «Urban Affairs Extended», 2009 (Берлин, Германия), «Bambule», 2009 (Нью-Йорк, США), «logogol», 2008 (Каосиун, Тайвань), «Streetvision», 2008 (Бреда, Нидерланды) и многих других

Виставка Бориса Єгіазаряна «Ода Радості»

Творчість Б. Єгіазаряна — це справжня казка. Невидима, нечутна матерія, ювелірно зіткана з цілком реальних речей — полотна і фарб. Спектр останніх необмежений — від ніжно-бузкового чи сірувато-білого до червоного або синього — залежно від того, чи це «Тиха радість. Ранок», чи вечірня «Дівчина з птахом. Радість». Є в палітрі художника особливий колір — золотий. На ньому він не наголошує, але присутність його простежується у всіх творах.

Картини Б.Єгіазаряна — це пісня ніжної, тендітної сопілки. Вона огортає фігури, роблячи контури та лінії плавними, і примушує їх разом з глядачами зупинитись, заплющити очі, щоб ліпше чути музику, насолоджуючись спокоєм і гармонією. Недаремно на виставці так багато «музичних» сюжетів: «Соната», «Небесний хор», «Скрипка для батька». Втім, не сюжетів, а просто вихоплених художником миттєвостей миру і щастя.

Роботи митця — це світ дитинства, давній і затишний, що також народжує образи, скажімо, «Колажі дитинства». У цій серії графічних робіт виявилась свобода художника у використанні технік і творчому вираженні. Спочатку туш креслить клітини, а потім акварель заповнює їх різноманітними фарбами — і виникає святковий калейдоскоп казкових персонажів. Цей калейдоскоп — мініатюрна модель чудової мозаїки неосяжного світу, дитячі враження, втілені дорослою людиною.

Фігуративний і нефігуративний живопис злились у Єгіазаряна, загубили власне «я» і перетворилися на авторський стиль. У художника за плечима три вищі навчальні заклади: Єреванський художній інститут, Вище художнє училище ім. В.Мухіної (Санкт-Петербург) та Київська художня академія. А ще — життєвий досвід і вже обраний творчий шлях.

Роботи митця хочеться постійно мати перед очима: милуватись його улюбленим «Гранатовим деревом» чи вирізняти силуети серед хаотичних мазків та кольорів, що зливаються в гармонійну симфонію надзвичайної сили. З неї і черпаєш вічну мудрість споглядання прекрасного, віру в добро та… Радість.

  • Галерея працює: 10.00 – 19.00
  • Вихідний: неділя